Kompas

За загальним правилом, право щорічної відпустки надається після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 10 ЗУ «Про відпустки»). У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою ст. 10 ЗУ «Про відпустки».

Для певних категорій працівників, які визначені ч. 7 ст. 10 ЗУ «Про відпустки» вона може надаватись і до настання 6-місячного терміну за бажанням працівника, і роботодавець не зможе відмовити йому у такому праві.

Перелік таких категорій:

1) жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особам з інвалідністю;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Отже, у разі якщо працівник підпадає під вищезазначені категорії осіб, він має право просити про надання йому щорічної оплачуваної відпустки і раніше закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві.

Також може виникнути питання, чи зобов’язаний роботодавець при звільненні виплатити компенсацію працівникові, який був працевлаштований за строковим трудовим договором на термін менше ніж 6 місяців. Щодо даного питання, важливо, перш за все, зазначити, що норми трудового законодавства однаково застосовуються до працівників, які працюють за строковим трудовим договором, та до тих, які уклали трудові договори на невизначений строк.

У відповідності до ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Компенсації підлягають такі щорічні відпустки:

• основна відпустка,
• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий  характер  праці,
• інші щорічні  додаткові відпустки,  передбачені законодавством та
• додаткова соціальна  відпустка  працівникам,  які  мають   дітей.

Відпустки  у  зв’язку  з  вагітністю  та  пологами,  відпустка для догляду за дитиною до досягнення  нею  трирічного  віку,  а  також додаткові  відпустки  у  зв’язку  з  навчанням,  творчі  відпустки компенсації не підлягають. (Див. також https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0021697-06).

Отже, при звільненні роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові компенсацію за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку (якщо працівник має на неї право відповідно до трудового законодавства), навіть якщо він пропрацював менше ніж 6 місяців. Тривалість такої відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Наприклад, якщо працівник був прийнятий на умовах строкового договору на 3 місяці, роботодавець при звільненні має виплатити йому компенсацію за 6 днів щорічної оплачуваної відпустки.  У разі якщо працівник має право на додаткові щорічні оплачувані відпустки, їхня тривалість також визначається пропорційно до відпрацьованого часу.