Kompas

Закінчився календарний рік, отже, прийшов час звітуватися перед контролюючими органами. Починаючи з 2021 року, фізичні особи-підприємці мають право не сплачувати єдиний соціальний внесок, якщо вони працюють за трудовою угодою і працедавець сплачує єдиний соціальний внесок з його заробітної плати в розмірі не менше мінімального. У 2021 році це були суми такі суми: 6000*22%=1320,00 грн до 01.12.2021 та 6500*22% =1430,00 грн після 01.12.2021.

Нараховані суми єдиного соціального внеску фізичні особи – підприємці 1-ї та 2-ї групи повинні відображати у складі «Декларації платника єдиного податку – фізичної особи–підприємця» за 2021 рік в Додатку 1 – Розрахунок ЄСВ.

Строк подання – до 1 березня 2022 року.

Нараховані суми єдиного соціального внеску фізичні особи – підприємці 3-ої групи за ввесь рік відображають у складі «Декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця» за 2021 рік в Додатку 1 – Розрахунок ЄСВ.

Строк подання звіту – до 9 лютого 2022 року.

А от чи потрібно заповнювати Додаток 1 до Декларації платника єдиного податку, якщо фізичні особи підприємці ще працюють за трудовими угодами і мають основне місце роботи? Відповідь потрібно шукати у діючому законодавстві.

У розділі 9 Додатка 1 в графі 2 в рядках у розрізі окремого календарного місяця звітного періоду відображаються суми нарахованого доходу застрахованих осіб та у графі 4 розраховуються суми нарахованого єдиного внеску. Загальна сума нарахованого єдиного внеску за звітний період зазначається у рядку «Усього» графи 4 розділу 9 Додатка 1.

Згідно з приміткою 8 до Декларації платника єдиного податку – Додаток 1 не подається та не заповнюється фізичними особами–підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме ч. 4 і 6 ст. 4.

Не заповнюється та не подається форма звітності, якщо:
«4. Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування».

«6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Враховуючи зазначене, фізичні особи–підприємці – платники єдиного податку першої–третьої груп, які мають основне місце роботи, та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску за всі календарні місяці звітного періоду, Додаток 1 до Декларації платника єдиного податку не заповнюють та не подають.