Kompas

Гранти ЄС зазвичай підлягають принципу «співфінансування», що означає, що орган ЄС, який надає грант, забезпечує лише частину фінансування заходу, а решта коштів має бути профінансована бенефіціаром із інших джерел.

Анотована грантова угода Європейської Комісії (надалі – грантова угода) зазначає, що проєкти можуть фінансуватися за рахунок:

• власних ресурсів бенефіціарів,
• доходів, отриманих у межах проєкту або
• фінансових внесків третіх сторін (наприклад, грантів у межах національних чи приватних програм фінансування).

Що не може бути зараховано до співфінансування проєкту?

До співфінансування не можуть бути зараховані витрати або внески, які не відповідають умовам, визначеним грантовою угодою, та/або належать до недопустимих витрат, зокрема:

1. витрати, пов’язані з виплатою доходу на капітал або дивідендів бенефіціару;
2. борги та витрати на їх обслуговування;
3. резерви, створені для покриття майбутніх збитків або зобов’язань;
4. відсотки, що підлягають сплаті;
5. збитки від коливань валютних курсів;
6. банківські комісії, що стягуються банком бенефіціара за перекази коштів від органу, який надає грант;
7. надмірні або необґрунтовано марнотратні витрати;
8. ПДВ, який підлягає відшкодуванню або може бути відшкодований (включаючи ПДВ, сплачений державними органами, що діють як органи державної влади);
9. витрати, понесені, або внески, здійснені щодо діяльності, яка виконувалася під час призупинення дії грантової угоди (див. статтю 31);
10. внески в натуральній формі, надані третіми сторонами.

Отже, внески в натуральній формі, які надані третіми сторонами у проєкт ЄС не приймаються до співфінансування проєкту, однак звичайно ж не забороняються за дотриманням певних умов.

Згідно статті 9.2 грантової угоди, інші треті сторони можуть надавати внески в натуральній формі для реалізації проєкту (тобто персонал, обладнання, інші товари, роботи, послуги тощо, які надаються безоплатно), якщо це необхідно для його виконання. Треті сторони, які надають внески в натуральній формі, не виконують жодних завдань проєкту. Вони не можуть заявляти до відшкодування жодних витрат або внесків у межах проєкту, а витрати, пов’язані з такими внесками в натуральній формі, не є допустимими (не підлягають фінансуванню за грантом).

Зазвичай ЄС не вимагає додаткової інформації про джерела співфінансування, якщо інше прямо не передбачено для конкретного проєкту. Однак зверніть увагу, що співфінансування є частиною офіційного бюджету проєкту, що включений до угоди ЄС, а тому є офіційною вимогою. Співфінансування вважається частиною внеску, про який бенефіціар повинен звітувати до ЄС також.

Правила, що застосовуються до витрат, профінансованих за рахунок співфінансування, є такими самими, як і правила, що застосовуються до витрат, профінансованих коштами Європейської Комісії, а саме, щоб бути прийнятними в рамках проєкту у відповідності грантової угоди, а саме

• Витрати є ідентифікованими та підтвердженими, зокрема, відображені в бухгалтерському обліку бенефіціара відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються в країні реєстрації бенефіціара, а також відповідно до його звичайної практики обліку витрат.

• Витрати фактично понесені бенефіціаром, зокрема наявні підтвердження здійснення платежів, відсутнє подвійне фінансування.
• Витрати понесені протягом періоду, визначеного у грантовій угоді.
• Витрати заявлені за відповідною бюджетною категорією, визначеною у грантовій угоді.
• Витрати пов’язані з реалізацією проєкту, зокрема, може бути встановлений прямий зв’язок між витратами та діяльністю в межах заходу, описаною в грантовій угоді.
• Витрати відповідають вимогам чинного законодавства (національного законодавства), зокрема у сферах оподаткування, трудового законодавства та соціального забезпечення.
• Витрати не містять неприйнятних елементів, перелічених у грантовій угоді.

* Даний матеріал підготовлений експертами Compass Group та відображає виключно думку авторів. Матеріал не є офіційним юридично-консультаційним висновком та не враховує всіх можливих нюансів конкретної ситуації для організації.