Kompas

У зв’язку з тимчасовим призупиненням фінансування, ми отримуємо велику кількість запитів від клієнтів щодо питання відповідальності організації перед працівниками та постачальниками за недотримання/прострочення зобов’язань.

Розглянемо, які ж норми відповідальності щодо даного питання містить українське законодавство.

Заробітна плата

За ст. 115 Кодексу законів про працю (надалі – КЗпП), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Оскільки в України наразі запроваджено воєнний стан, то роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (форс-мажор). Таке положення міститься у ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року. При цьому звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

Визначення обставин непереборної сили надає ЗУ «Про торгово-промислові палати». У відповідності до ст. 14-1  – форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як бачимо у даному переліку, призупинення фінансування донорів є відсутнє. Отже, воно не може вважатись форс-мажорною обставиною, і організація як роботодавець не може користуватись нормами ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідальність при порушенні строків виплати заробітної плати:

1. ЗУ «Про оплату праці» передбачає обов’язок роботодавця виплатити компенсації працівникові за затримку термінів виплати працівникові заробітної плати. Така компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
2. Фінансові санкції за КЗпП: Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, за виплату їх не в повному обсязі. Таке порушення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Які ж варіанти вирішення питання має організація, у разі якщо не в змозі виплачувати заробітну плату працівнику у повному обсязі або у тому обсязі, що був передбачений умовами трудового договору:

1. Збільшити обсяг зайнятості працівника у інших проектах.

Якщо грантові угоди це дозволяють, організація може подати офіційний запит до фінансуючих сторін із поясненням необхідності збільшення зайнятості за проектом/ами працівника, запропонувати більший рівень його залученості та, у разі схвалення донором, внести відповідні зміни до бюджету проєкту/ів.

2. Зменшити працівникові заробітну плату, внаслідок скорочення робочого дня, приймаючи до уваги вимоги трудового законодавства щодо мінімальної заробітної плати.

Варто пам’ятати, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни (Стаття 103 КЗпП). Однак, на період воєнного стану у відповідності до Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» це положення не застосовується. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

3. Розглянути варіант застосування норм трудового законодавства щодо простою та невиконання норм виробітку

КЗпП передбачає положення щодо порядку оплати праці при невиконанні норм виробітку (ст. 111) та порядку оплати  часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції) (ст. 113) не з вини працівника. А саме:

• При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
• Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

В такому випадку, організація має виплатити заробітну плату працівникам на рівні, зазначеному в КЗпП, за рахунок інших джерел.

4. Розірвати трудовий договір з ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця.

Сподіваємось, що організації зможуть уникнути даного варіанту, але надаємо інформацію і з цього питання.

При розірванні договору з ініціативи роботодавця, можна застосувати норму п. 1) ст. 40 КЗпП щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Але при цьому, варто пам’ятати, що в такому випадку працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Звертаємо також увагу на необхідність розрахунку при звільненні – при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.  У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Терміни сплати податків по нарахованій заробітній платі

Згідно пп. 168.1.5 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (30 календарних днів).

Для військового збору встановлено аналогічні терміни.

Єдиний соціальний внесок згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, роботодавці зобов’язані сплачувати не пізніше 20 числа наступного місяця, що  нарахований за поточний календарний місяць.

Отже, у організацій є принаймні термін до 20 лютого щоб перепланувати свої бюджети, або дочекатись роз’яснень/змін щодо даного питання.

Зобов’язання за цивільно-правовими угодами

Розглянемо декілька прикладів.

Приклад 1. Організація уклала договір із контрагентом, та він виконав свої зобов’язання і очікує оплату за надані послуги/товари.

У відповідності до ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (надалі – ГКУ) зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ст. 617 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ) також зазначає, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Визначення форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) було надане  вище. Як бачимо, призупинення фінансування від донорів не є у переліку форс-мажорних обставин у розумінні українського законодавства, та не може бути підставою звільнення суб’єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності, а отже організація має виконати свої зобов’язання за договором перед контрагентом та оплатити надані послуги/товари.

Приклад 2. Організація уклала договір із контрагентом, однак він не приступив до виконання або не виконав своїх зобов’язань у повному обсязі за договором.

В такому випадку, сторони мають право змінити або розірвати договір за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом у відповідності до ст. 651 ЦКУ. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Також ст. 652 ЦКУ зазначає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, варто пам’ятати про особливості зміни ціни договору. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Ст. 653 ЦКУ містить положення щодо правових наслідків зміни або розірвання договору:

• У разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
• У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.
• Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
• Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, під час співпраці з контрагентами є можливість провести переговори та узгодити зміни до умов договору.

Ця інформація стосується загальних вимог до договорів згідно ЦКУ. У разі необхідності визначення порядку зміни або розірвання окремих видів зобов’язань, слід звернутися до відповідних розділів ЦКУ та/або інших нормативно-правових актів.

* Даний матеріал підготовлений експертами Compass Group та відображає виключно думку авторів. Матеріал не є офіційним юридичним висновком. Викладена інформація не замінює офіційне тлумачення норм законодавства України та не враховує всіх можливих нюансів конкретної ситуації для кожної організації.

Для отримання детальної консультації з будь-яких питань, що були висвітлені у даному матеріалі, рекомендується звертатися за кваліфікованими юридичними роз’ясненнями.

У разі іншого плану дій, ми будемо раді розглянути інші думки з цього питання.