Kompas

17 Квітня 2024, 9:39

10.04.2024 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) нагадав роботодавцям, що 15 квітня 2024 року спливає строк сплати роботодавцями адміністративно-господарських санкцій, нарахованих за невиконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Протягом 2023-2024 років нерезидентами, їх представництвами/філіями були ініційовані судові процеси про оскарження адміністративно-господарських санкцій що були накладені  Фондом за невиконання Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» 21.03.1991 № 875-XII

 

Тож проаналізуємо яка склалась судова практика оскарження адміністративно-господарських санкцій що були накладені  Фондом на нерезидента або представництво/філію які є роботодавцями.

 

1. Рішенням щодо Компанії- нерезидента, від імені якого діє Представництво 24 жовтня 2023 року прийнято по Справі № 440/7995/23 Полтавським окружним адміністративним судом за позовом Полтавського обласного відділення Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3256286,68 грн прийняв рішення на користь Фонду.

Компанія- нерезидент, від імені якого діє Представництво позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що:

• Фондом порушено процедуру формування та направлення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій;
• законодавство не передбачає можливості застосування адміністративно-господарських санкцій до представництва юридичної особи.

Однак суд мотивував своє рішення на користь Фонду наступними висновками:

До обов`язків суб`єкта господарювання належить створення відповідних робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю або надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд з приводу пропуску строку зазначає, що такий розрахунок є службовим документом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не створює для суб`єкта господарювання (роботодавця) правових наслідків у вигляді зміни (припинення) прав чи встановлення обов`язків, не передбачає відповідальності за його невиконання, а лише інформує суб`єкта господарювання (роботодавця) про розмір нарахованих санкцій та про строк їх сплати.

Посилання на те, що відповідач є представництвом іноземної юридичної компанії, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції суд відхиляє.

Суд прийшов до висновку, що Компанія- нерезидент, від імені якого діє Представництво має виконувати норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати адміністративно-господарські санкції за не дотримання нормативу.

Справа перебуває в апеляційній інстанції.

 

2. В судовому спорі щодо Представництва іноземної неурядової організації було прийнято рішення 31.01.2024 року № 320/20400/23, суд також прийняв позицію Фонду про правомірність нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі в розмірі 4 845 426,94 грн.

Суд зазначив, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці: дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.

В силу вимог ч.2 ст.10 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі Закон № 16/98-ВР) роботодавцем відповідно до цих Основ вважається, серед іншого, власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд дійшов висновку, що відповідач є відокремленим підрозділом міжнародної неурядової організації, який розташований на території України та, в розумінні положень Законів № 2464-VI, № 16/98-ВР є роботодавцем із правом найму робочої сили, що прямо слідує із його Положення.

Суд зазначив, що безпосередньо ч.2 ст.1 Закону про захист осіб з інвалідністю  віднесено представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників – громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, до категорій «підприємства, установи та організації», про що вказують дужки після відповідного переліку суб`єктів.

Отже, в розумінні Закону про захист осіб з інвалідністю  Представництво іноземної неурядової організації відноситься до категорії «підприємства, установи та організації», посилання на яку міститься в положеннях статей 19, 20 Закону про захист осіб з інвалідністю.

Щодо листа Фонду соціального захисту інвалідів №06ю-75/667 від 17.04.2006, яким було Фонд надавав роз’яснення про відсутність у іноземних представництв виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю суд зазначив, що цей лист втратив чинність.  Фонду був виданий новий Лист від 20.06.2014 №1/8-2105/03 в якому було зазначено, що представництва іноземних юридичних осіб, які використовують працю найманих працівників громадян України, але при цьому не є юридичними особами, за наявності підстав передбачених частиною 9 статті 19 Закону № 875-XII, повинні, серед іншого виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Справа перебуває в апеляційній інстанції.

 

3. Цікавою є справа № 320/20434/23 Київського окружного адміністративного суду до якого звернулося Київське міське відділення Фонду з позовом до Державного підприємства “Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв” про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені в розмірі 31 917 965,98 грн.

Рішенням суду від 31.01.2024 Фонду було відмовлено, що в стягненні санкцій, та в суді було доведено, що розрахунок був здійснено автоматично, однак ГДІП не порушив нормативу робочих місць, дотримався нормативу та працевлаштував необхідну кількість осіб з інвалідністю. В той же час рішення по справі між Фондом та ГДІП не впливає на судові справи між Фондом та представництвами нерезидентів.

 

4. В літку 2023 року був певний масив судових справ (№ 260/5847/23 за позовом Фонду до відокремленого підрозділу іноземної неурядової про стягнення пені і санкцій; справа № 160/15833/23 за позовом Фонду до представництва нерезидента, та інші) які бути судом закриті, оскільки при подачі позовів Фонд не мав коштів сплатити судовий збір за розгляд справ про стягнення санкцій. Однак, зараз дана тенденція змінилась.

 

Узагальнюючи судову практику підсумуємо:

1. Суд зазначає, що нерезиденти та їх філії/представництва, які є роботодавцями повинні виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.
2. Суди виходять із позиції, що листи Фонду 2006 року втратили чинність, та роботодавці не можуть на них посилатись.
3. Суди, приходять до висновку, що Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» поширюється на нерезидентів, їх представництва/філії, і вони є у переліку суб’єктів (ст.1 Закону) на які поширюється даний закон.
4. Щодо міжнародної практики, суди зазначають що, відповідно до статті 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14 вересня 2006 року; European Social Charter) з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема:

А) вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

Б) сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв`язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

В) сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.